Наукові школи
Наукова школа кріоконсервування крові та кісткового мозку
Засновник – ПУШКАР Микола Сидорович
Наукову школу засновано у 1972 р.
Засновник наукової школи кріобіології – фундатор Інституту та перший його директор (1972–1983 рр.) член-кореспондент Національної Академії наук України та Академії медичних наук України, професор, доктор медичних наук Микола ПУШКАР.
Інститут проблем кріогенної біології і медицини (нині Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України) був створений на базі відділу біофізики, відділу виробництва кріогенної апаратури ФТІНТ НАНУ і Проблемної лабораторії низькотемпературного консервування кісткового мозку і крові Українського інституту вдосконалення лікарів, яку очолював доктор медичних наук, професор Микола Пушкар. Під його керівництвом були розроблені методи консервування кісткового мозку, тканини щитовидної залози, лейкоконцентрату і лімфоконцентрату периферійної крові людини, а також методи лікування з використанням цих біологічних об’єктів.
Наукова школа кріобіології системи репродукції
Засновник – Валентин ГРИЩЕНКО
Кріобіологічна школа в репродуктології зародилася у 80-х роках ХХ ст. Лабораторія репродукції людини була сформована у 1983 році. Відділ кріобіології системи репродукції було створено у 1984 р.
У 1974 р. МОЗ СРСР надало дозвіл на розробку та впровадження методів ДРТ у клінічну практику лікувальних закладів Москви, Харкова та Ленінграда. Ідейнім натхненником і організатором новаторських досліджень в Україні став Валентин Грищенко ‒ український вчений, видатний акушер-гінеколог, кріобіолог, кріомедик, педагог, академік НАН України, доктор медичних наук, професор. Валентин Іванович на той час завідував кафедрою акушерства та гінекології Харківського державного медичного університету. У 1976–1979 рр. він був одним із радників Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у справах Спеціальної програми репродукції людини, а з 1980 року – експертом ВООЗ. З 1983 по 2011 рр. він очолював Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України. Завдяки його ентузіазму та творчій енергії результати науково-дослідних досліджень успішно втілювалися у клінічну практику.
Значних результатів у лікуванні безпліддя методом штучної інсемінації нативною та кріоконсервованою спермою донорів досягнув професор Юрій Паращук. Для підвищення ефективності лікування безпліддя запропонованим методом було проведено серію фундаментальних досліджень, спрямованих на збільшення показника фертильності кріоконсервованої сперми. Вивчався вплив низькоінтенсивного лазерного (П. Тодоров, 1993 р.) та ультразвукового (Т. Л. Весич, 1994 р.) випромінювання, постійного магнітного поля (А. Муххамад, 1997 р.) на морфофункціональні показники кріоконсервованих сперматозоїдів. Було доведено ефективність виділення рухомої фракції сперміїв за використання цитохрому С (М. І. Крамар, 1990 р.), кріоконсервованої фолікулярної рідини (Г. Г. Геродес, 1999 р.), перфторану (І. М. Кучков, 2000 р.). За останнє десятиліття було розроблено ефективні протоколи заморожування-відігріву сперміїв людини. Також визначено методичні й методологічні підходи до кріоконсервування чоловічих гамет (А. В. Дунаєвська, 2001 р., О. О. Яковлєва, 2008 р.). Біля витоків української репродуктивної медицини поряд із директором Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, академіком НАН України Валентином Грищенко стояли: керівник лабораторії кріоконсервування системи репродукції людини к.м.н., ст.н.с. Федір Дахно; лікар-репродуктолог, к.м.н., ст.н.с. Володимир Піняєв та ембріолог-кріобіолог, к.б.н., ст.н.с. Наталія Чуб. 30 листопада 1984 р. цій команді вчених вперше в Україні успішно вдалося запліднити ооцит в умовах in vitro та побачити дроблення ембріона. Необхідно зазначити про те, що апаратура і медичні засоби в СРСР не вироблялися, про закупівлі за кордоном можна було тільки мріяти. Щось робили самі з підручних засобів – майстрували камери для інкубації ембріонів, пристосовували прилади з хімічних лабораторій. Так, ексикатор використовувався замість термостата для вирощування ембріона. Лабораторне оснащення для досліджень було дуже мізерним, наприклад, недоступний спеціальний посуд для культивування ембріонів замінювали скельцями, які купували на годинниковому заводі.
У результаті спільної роботи харківських вчених 19 березня 1991 р. на світ з’явилася Катя Кульова ‒ перша в Україні дитина, народжена після запліднення ооциту in vitro.
Аналіз архівних матеріалів, записів робочих журналів науковців виявив не тільки наукову, а й емоційну складову досліджень та дозволив зрозуміти те, наскільки важливою була ця подія та яких зусиль приклали вчені для досягнення поставленої мети.
У 2002 р. колективу вчених ІПКіК НАН України (Петрушко М.П., Гуріна Т.М.) вперше вдалося кріоконсервувати три ембріони пацієнтки, яка проходила лікування безпліддя методом ДРТ. У сприятливому циклі деконсервовані ембріони були перенесені в порожнину матки, і пацієнтка завагітніла. Через 9 місяців (25 серпня 2003 р.) народився здоровий доношений хлопчик.
Повністю сформувавшись у важкий для біологів час, відділ пройшов тернистий шлях становлення і сьогодні є однією з провідних шкіл кріобіології в галузі репродуктивної медицини України.
Наукова школа збереження біорізноманіття водних ресурсів
Засновник – Євгеній КОПЄЙКА
Євгеній Копєйка започаткував в Інституті науковий напрямок досліджень – з’ясування механізмів кріоушкоджень сперматозоїдів та ембріонів риб. Спільно з французькими вченими вперше у світовій практиці він успішно кріоконсервував сперму атлантичного осетра. Запропонував експрес-метод оцінки кріоушкоджень генома сперматозоїдів риб. Спільно з науковцями Великої Британії виявив різну потенційну здатність репарації кріоушкоджень яйцеклітин. Досліджував вплив факторів навколишнього середовища на плідникі та кріорезистентність сперми. Євгеній Федорович вперше запропонував метод реабілітації кріоушкоджень сперматозоїдів різних видів риб. Він досліджував динаміку дозрівання сперми осетрових та вплив стану плідників і факторів середовища на ефективність цього процесу. Одним з перших у світі він виявив добові ритми дозрівання сперматозоїдів.
Євгеній Федорович брав участь у багатьох експедиціях на водні об’єкти у тому числі за кордон (США, Канада, Велика Британія, Франція, Індія). Завдяки розробленим методам і його особистій участі в експедиціях в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України створено національну колекцію гамет багатьох видів риб. Започаткована Євгенієм Федоровичем колекція – це потенціал збереження в природі рідкісних і зникаючих видів риб, а також цінних порід промислових риб в аквакультурі.
Під керівництвом Є.Ф. Копєйки були виконані й успішно пройшли захист 4 кандидатські дисертації. Він є автором 148 наукових робіт, монографії, 7 авторських свідоцтв та 9 патентів. Учні Євгенія Федоровича працюють у багатьох наукових закладах світу та продовжують справу свого вчителя.
Наукова школа кріобіохімії
Засновник – Аполлон БІЛОУС
Аполлон Білоус народився у 1929 р. у місті Кам’янець-Подільський на Хмельниччині. У 1955 р. закінчив Київський медичний інститут. З 1959 р. працював науковим співробітником Українського НДІ ортопедії та травматології ім. М.І. Ситенка. У 1962 р. захистив кандидатську, а у 1968 р. – докторську дисертацію, після чого став керівником лабораторії біохімії Інституту. У 1969 р. ВАК СРСР присвоїв йому звання професора за спеціальністю «біохімія».
У 1972 р. професор А.М. Білоус стає одним із організаторів Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Академії наук УРСР, у стінах якого були розроблені нові напрямки в науці – кріобіологія та кріомедицина. Очоливши відділ кріобіохімії ІПКіК АН УРСР Аполлон Білоус теоретично обґрунтовує та здійснює цикл досліджень щодо вивчення структурно-функціонального стану клітин та тканин за низьких температур, що дозволило встановити закономірності кріопошкоджень біологічних об’єктів, вдосконалити технології кріоконсервування.
У 1988 р. А. Білоуса було обрано членом-кореспондентом АН УРСР.
Наукові досягнення А.Білоуса висвітлені у понад 300-х наукових роботах. Він є співавтором 15 монографій та 18 винаходів.
Під його керівництвом захищено понад 30 кандидатських та 8 докторських дисертацій, його учні очолили відділи ІПКіК НАН України та кафедри відомих університетів.
За досягнення у галузі фундаментальної кріобіології Аполлон Білоус був нагороджений медаллю «За наполегливу працю», почесними грамотами Президії АН УРСР та Верховної Ради УРСР, а також отримав Державну премію в галузі науки і техніки.
Враховуючи суттєві досягнення та значний особистий внесок у розвиток науки в Україні, особливу увагу, яку він приділяв росту та розвитку нового покоління науковців, адміністрація ІПКіК НАН України започаткувала щорічний конкурс імені професора А. Білоуса для молодих вчених на кращу наукову роботу/цикл робіт.
Наукова школа кріобіології стовбурових клітин і тканинної інженерії
Засновник – ОЛЕКСАНДР ПЕТРЕНКО
Наукову школу започатковано у 1999 р., коли доктор біологічних наук, професор Олександр Юрійович Петренко очолив відділ кріобіохімії ІПКіК НАН України, заснований його вчителем професором Аполлоном Максимовичем Білоусом.
Основні напрямки досліджень:
- Проліферативно-диференціювальний потенціал стовбурових клітин при культивуванні у тривимірних скафолдах (альгінатних мікросферах, гелях і макропористих матрицях різної природи),
- Кріоконсервування стовбурових клітин в суспензії та в складі тканиноінженерних конструкцій.
- Терапевтична ефективність гемопоетичних та мезенхімальних стовбурових клітин при експериментальній трансплантації.
- Гіпотермічне зберігання органів для трансплантації.
Результати наукових досліджень О.Ю. Петренка представлені у більш ніж 500 наукових публікаціях, серед яких 14 патентів, 3 монографії. О.Ю. Петренко є автором і співавтором більш ніж 40 статей, опублікованих у журналах 1 та 2 квартелів.
Олександр Юрійович є професором кафедри UNESCO і кафедри біохімії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, підготував 1 доктора і 21 кандидата наук. Його учні працюють в відомих університетах і академічних інститутах України, Великобританії, США, Канади, Німеччини, Чехії.
Удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки, премії Президії НАН України імені О.В. Палладіна, Пам’ятної відзнаки НАН України, стипендії Харківської обласної держадміністрації в галузі медицини імені І.І. Мечникова.
О.Ю. Петренко є членом редакційних колегій закордонних та вітчизняних наукових журналів. Працював запрошеним вченим в Університетах Великобританії, Франції, Канади. Виступав науковим керівником в грантах «Wellcome Trust», УНТЦ, спільних українсько-ізраїльського, українсько-російського, українсько-чеського наукових проєктів. Зараз є керівником проекту Національного Фонду Фундаментальних Досліджень України та відповідальним виконавцем з української сторони проекту “Visegrad+” та консорціуму EU HORIZON-MSCA-Doctoral Network CryoStore.
Наукова школа кріофізіології і гіпотермії
Засновник – Георгій Бабійчук
Георгій Бабійчук народився у 1938 році у селі Ялтушків Барського району Вінницької області. У 1963 році закінчив Вінницькій медичний інститут. З 1962 по 1972 роки працював лікарем, молодшим науковим співробітником у дитячому відділені Харківського науково – дослідного інституту ортопедії і травматології ім. М.І. Ситенка. Був одним з організаторів досліджень із кріобіології в Україні та створення Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Академії наук УРСР, де працював від 1972 року. У 1987 році захистив докторську дисертацію, а у 1990 році йому було присвоєне звання професора. З 1988 по 2017 роки очолював відділ кріофізіології, який виріс із лабораторії гіпотермії, що була створена у 1981 році. Бабійчук Георгій Опанасович, лауреат премії АН УРСР в галузі фізіології і теоретичної медицини імені О.О. Богомольця, удостоєний Почесної Грамоти і Знака Відмінності Президії Верховної Ради України «За особисті заслуги перед Українським народом». З 1988 року був призначений на посаду заступника директора з наукової роботи Інституту проблем кріобіології і кріомедицини на який пропрацював більш ніж 30 років.
Георгій Опанасович є засновником наукової школи з вивчення центральних механізмів терморегуляції за природного та штучного охолодження організму людини і тварин. Запропонував наукову концепцію, яка відкриває принципово нові шляхи для збереження життєдіяльності тварин і людей за умов низьких температур тіла, винайшов спосіб управління станом проникності гематоенцефаличного бар’єра мозку для біологічно активних речовин і медикаментів, що створює реальні можливості для досягнення штучного гіпобіозу людей і тварин. Ці дослідження досі не мають світових аналогів. На основі фундаментальних досліджень, проведених у відділі кріофізіології, розроблено та впроваджено в практичну охорону здоров’я способи лікування гострих отруєнь, гострого та хронічного алкоголізму, корекції вегетативних дисфункцій у людей похилого віку.
Наукова школа кріоімунології
Засновник – Анатолій ГОЛЬЦЕВ
“Учитель, виховай учня,
Щоб було в кого потім вчитися!”
Є.М. Вінокуров, 1961 р.
Становлення Анатолія Гольцева як вченого пройшло у стінах Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України починаючи від витоків його створення Миколою Пушкарем та до теперішніх днів, від аспіранта до академіка НАН України. Його першим науковим вчителем була Алла Цуцаєва – керівник відділу кріоімунології. Алла Цуцаєва у середені 70-х років минулого сторіччя вперше започаткувала на теренах України науковий напрямок – кріобіологія гемопоетичних і стромальних стовбурових клітин. Саме в цьому відділі Анатолій Гольцев виконав кандидатську і докторську дисертації. У подальшому протягом багатьох років його вчителем був видатний вчений, лікар і громадський діяч – академік НАН України Валентин Грищенко – директор ІПК і К НАН України (1983-2011 рр.).
З 1993 р. А.М. Гольцев очолює відділ кріопатофізіології та імунології (КПФ та І), відтоді було сформульовано основний науковий напрям відділу КПФ та І, а саме: вивчення особливостей перебігу патофізіологічних процесів у біологічних об’єктах різного рівня організації після дії низьких температур та специфічність відповіді на них імунної системи організму. Анатолій Гольцев є ініціатором і виконавцем розробок технологій кріоконсервування, довгострокового збереження та забезпечення функціональної повноцінності біооб’єктів різного походження: кісткового мозку, широкого спектру клітин і тканин фетального походження (печінки, нервової тканини, тощо), клітин плаценти, кордової крові та особливостей відповіді імунної системи організму на їх введення з метою подальшого використання в клінічній практиці. Вже на початку роботи відділу у цьому напрямку під його керівництвом було захищено кандидатську дисертацію за спеціальністю «кріобіологія» аспіранткою Оленою Луценко.
Враховуючи злободенність розвитку аутоімунних захворювань, протягомі багатьох років у відділі акцентовано увагу на питанні вивчення патофізіологічних аспектів і механізмів розвитку різних аутоімунних патологій від клітинного до молекулярного рівнів. Анатолієм Гольцевим започатковано новий напрямок наукових досліджень – обгрунтування можливості використання кріоконсервованих продуктів фетоплацентарного комплексу для лікування хвороб аутоімунного генезу. Саме по цій тематиці співробітниками відділу: Бабенко Н.М., Козловою Ю.О., Ямпольською К. Є., Бондаровичем М.О., Рассохою І.В. та іншими, більшість яких і по теперішній час продовжують працювати у відділі кріопатофізіології та імунології, було захищено дисертаційні роботи.
З метою підвищення ефективності лікування аутоімунних і вірусних патологій у відділі також вперше розроблені теоретичне обгрунтування і методичні підходи до ліофілізації лейкоконцентрату кордової крові людини, що може бути значним внеском у клінічну медицину, зокрема у період пандемії COVID19.
Важливим напрямком досліджень, який у відділі ведуть пров.н.с. Волкова Н.О. та ст.н.с. Юхта М.С., є використання клітинних нанотехнологій для відновлення хрящової тканини та корекції імунного статусу при лікуванні аутоімунної патології, розробка біотехнологічних методів з метою використання біополімерних гелів для ефективного кріоконсервування сперматогоніальних стовбурових клітин та тканин звитих канальців для відновлення фертильності у чоловіків при різних станах сперматогенезу. Результати цієї роботи неодноразово були високо оцінені на вітчизняних і міжнародних форумах.
Під керівництвом Анатолія Гольцева його учнями проводяться дослідження на молекулярно-генетичному рівні з вивчення впливу факторів кріоконсервування, на стан клітин стовбурового компартменту із різних джерел. Теоретично обгрунтована і експериментально доведена можливість використання кріоконсервування як фактора спрямованої регуляції «intrinsic state» клітин різного походження. Отримано важливі результати для розробки нових підходів до діагностики і лікування злоякісних пухлин за допомогою нанотехнологій і ультранизьких температур. Підтвердженням важливості цих багатовекторних підходів до діагностики і лікування злоякісних пухлин за допомогою нанотехнологій є патенти на винахід за цієї тематикою, які посіли перше місце в 2016 р. на Всеукраїнському конкурсі “Винахід року” в номінації “медицина”. У відділі вперше був запропанований науковий напрямок, який має безпосереднє відношення до архіважливої проблеми сучасності – онкології. А саме сумісно з Інститутом сцинтиляційних матеріалів НАН України були розроблені і науково обгрунтовані піході сумісного використання ультранизьких температур наночастинок ортованадатів для візуалізації і інактивації стовбурових ракових клітин.
Підготовка кваліфікованих наукових кадрів є невід’ємною частиною професійної діяльності Анатолія Гольцева і його наукової школи. З 1980 по 2011рр він був вченим секретарем, а з 2011 по 2021 р. головою Спеціалізованої вченої ради ІПКіК НАН України. З 2011 р. і до теперішнього часу є координатором кафедри ЮНЕСКО з кріобiологiï при ІПКіК НАН України та керівником медико-біологічної секції Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України.
На базі ІПКіК НАН України Анатолій Гольцев викладає навчальні дисципліни за спеціальністю 091 – Біологія: “Кріобіологія в системі біологічних наук”, “Загальні проблеми та конкретні підходи до кріоконсервування клітин і тканин” та за спеціальністю 222 – Медицина: “Кріобіологічні та біотехнологічні підходи в сучасній медицині”.
Під його керівництвом 22 кандидатських дисертаційних робіт. Він був науковим консультантом 4 докторських дисертацій.
За свою плідну наукову та педагогичну діяльність Анатолія Гольцева вшановано багатьма відзнаками: Державною премією України в галузі науки та технiки (1992 р.). Вiн є соросівським професором (1998 р), був нагороджений іменною стипендією Харківської обласної держадміністрації для видатних вчених ім. І.І.Мечникова в області медицини і біології (2006 р.), почесною відзнакою Української Федерації вчених (2015 р.). У 2008 р. наукова діяльність Анатолія Гольцева була відзначена нагородою НАН України «За наукові досягнення». У 2016 р. А.М. Гольцева нагороджено медаллю «Почесного доктора Харківського національного університета ім. В.Н. Каразіна», йому присуджено звання «Заслужений діяч науки і техніки України» і вручено відзнаку за активну співпрацю з науковцями НАМН України (2018 р.). У 2019 р. був нагороджений премією НАН України ім. В.П. Комісаренка в галузі патофізіології і ендокринології за серію наукових праць «Визначення патофізіологічних основ розвитку імунозалежних захворювань з метою розробки ефективних способів їх лікування». В 2020 р. йому було присвоєно почесне звання «Почесний академік «Української медичної стоматологічної академії»».
Також він є членом редколегій відчизняних і закордонних журналів, очолює Харківські обласні товариства кріобіологів і кріомедиків, імунологів. Співробітники відділу є членами Всеукраїнських товариств геронтологів, онкологів, імунологів та алергологів, міжнародного товариства “Society for Low Temperature Biology”.
Учні Анатолія Гольцева завдяки його професійному досвіду, підтримці, цінним порадам вченого та викладача у теперешній час виросли, сформувалися і відбулися не тільки як науковці, а q як викладачі. Так, Ірина Рассоха – доцент кафедри медичної біології Харківського національного медичного університету. Ольга Кучкова (Кожина) – заступник завідуючого гематологічного відділення Обласного клінічного онкологічного центра. Дмитро Лебединець – доцент Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, лікар невропатолог Центрального клінічного госпіталю Укрзалізниці, керівник інсультного центру клінічної лікарні Феофанії. Тетяна Калініченко– завідувачка лабораторії кріоконсервування гемопоетичних клітин ДУ “Інституту гематології та трансфузіології” НАМН України. Олексій Ліхіцький – спеціаліст Лабораторії із вивчення екто- та ендопротезування.
На теперешній час Анатолій Гольцев, його учні і колеги докладають всіх зусиль з метою продовження плідної діяльності школи, популяризації своїх традицій та результатів.
Наукова школа теоретичної кріобіології
Засновник – Євген ГОРДІЄНКО
Наукову школу засновано у 1972–1985 рр.
На сьогоднішній день очолює професор Ольга ГОРДІЄНКО.
Налічує 4 доктора та 7 кандидатів наук
Напрямки досліджень:
1. Теоретичний аналіз і експериментальне вивчення причин і механізмів кріопошкодження та кріозахисту клітин: створення фізико-математичних теоріїй та моделей явищ трансмембранного масопереносу, пригнічення процесів активаційного типу в середовищах з високою в’язкістю; латеральнеого розділення компонентів клітинної мембрани при деформаціях; механізмиів гіпертонічного кріогемолізу та постгіпертонічного гемолізу.
2. Розробка на підставі створених теоретичних моделей експериментальних методів визначення розподілу еритроцитів за індексом сферичності, коефіцієнта теплового розширення клітинних мембран, коефіцієнтів проникності клітинних мембран для молекул води та електрично нейтральних речовин, зокрема кріопротекторів.
3. Дослідження за допомогою розроблених методів характеристик різних клітин, зокрема, коефіцієнтів проникності.
4. Розробка алгоритму визначення оптимальних режимів кріоконсервування клітин різного походження з урахуванням характеристик клітинних мембран на підставі фізико-математичної моделі процесів трансмембранного масопереносу та фізико-математичної моделі імовірності кріопошкодження клітин, що ґрунтується на двохфакторній теорії кріопошкодження, термодинамічній теорії гомогенної кристалізації і загальній теорії процесів активаційного типу.
Наукова школа кріомедицини
Засновник – Борис САНДОМИРСЬКИЙ
Наукову школу засновано у 1976 р.
За ініціативи Бориса Сандомирського проводилась активна розробка біологічних гіпоімуногенних судинних протезів малого діаметра на основі ксеногенних артерій. Розроблено методику девіталізації ксеногенних артерій за допомогою комбінованої дії двох фізичних чинників – низьких температур та іонізуючого опромінення. Отримані біопротези є гіпоімуногенним сполучнотканинним каркасом. Експериментальне судинне протезування продемонструвало адекватне функціонування девіталізованих ксеноартерій (щонайменше протягом 24 місяців) без розвитку тромбозів і стенотичних змін.
За цикл наукових праць «Кріотермохірургічні методи та апаратура для лікування онкологічних захворювань органів черевної порожнини» колективу авторів з участю Бориса Сандомирського було присуджено Державну премію в галузі науки і техніки за 2018 р.
Сандомирський Б.П. є автором понад 400 наукових праць, в тому числі 8 монографій, 42 патенти і авторських свідоцтв.
Під керівництвом Сандомирського Б.П. захищено 2 докторські та 19 кандидатських дисертацій.
Наукова школа кріоцитології
Засновник – Любов БАБІЙЧУК
Бабійчук Любов Олександрівна народилася 11 липня 1956р. у м. Харків. В 1973р. вступила на вечірнє відділення біологічного факультету Харківського Державного університету ім. А. Горького, який закінчила в 1980р. Одночасно, з 1973р. почала працювати в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України старшим лаборантом. В 1985р. успішно захистила дисертацію і одержала ступінь кандидата біологічних наук, а в 2002р. – доктора біологічних наук. З 2003 по 2023 рр. очолювала відділ кріоцитології.
Головним напрямком наукової діяльності Любові Бабійчук було вивчення молекулярних механізмів змін структурно-функціональних властивостей ядерних та без’ядерних клітин донорської та кордової крові людини під впливом кріопротекторів різного механізму дії та низьких температур. Значну увагу вона приділяла проблемі виділення та кріоконсервування ядровмісних, у тому числі гемопоетичних прогеніторних, клітин кордової крові людини. Ґрунтуючись на одержаних фундаментальних результатах нею розроблені та захищені патентами України ефективні способи виділення та кріоконсервування клітин кордової крові. Один з розроблених методів ліг в основу створення технології з виготовлення високоефективного препарату кордової крові. Розроблена технологія була впроваджена і успішно використовувалась в практиці Державного підприємства “МНЦ К і К НАН, АМН та МОЗ України”. Під керівництвом Любові Бабійчук були започатковані дослідження з вивчення шляхів розвитку апоптозу і можливості його інгібування з використанням антиоксидантів з метою розробки нових і вдосконалення існуючих кріозахисних середовищ.
За вагомий внесок у зміцнення науково-технічного потенціалу Харківської області та України професор Любов Бабійчук неодноразово отримувала офіційні подяки від Харківської обласної державної адміністрації та Північно-східного наукового центру НАН і МОН України.
Наукова школа кріофізіології клітини
Засновник – Валерій БОНДАРЕНКО
Наукову школу започатковано у 1983 р
Наукову школу започатковано у 1983 р. доктором біологічних наук, професором Валерієм Бондаренко, який тривалий час очолював відділ кріофізіології клітини ІПКіК НАН України. На сьогоднішній день наукову школу очолює провідний науковий співробітник відділу кріоцитології, доктор біологічних наук Наталія Шпакова.
Під керівництвом В. Бондаренко були розроблені нові напрямки теоретичного і експериментального дослідження кріопошкодження клітин та його корекції. За його ініціативи проводилось моделювання процесів, які впливають на клітини при різних режимах низькотемпературної консервування. Вивчалися такі феномени як гіпертонічний кріогемоліз, гіпертонічний шок і постгіпертонічний лізис еритроцитів людини.
Однією з найважливіших задач наукової школи було дослідження можливості підвищення стійкості клітин до температурного і осмотичного стресу за допомогою хімічних модифікуючих агентів, серед яких головна увага приділялася амфіфільним сполукам різної природи.
За цикл наукових праць «Дослідження механізмів кріопошкоджень біологічних мембран» В. Бондаренко зі співавторами отримав Премію НАН України ім. О. В. Палладіна у 1989 р.
В. Бондаренко є автором понад 250 наукових праць, в тому числі 2 монографій, 24 патентів і авторських свідоцтв.
Під його керівництвом захищено 5 докторських та 35 кандидатських дисертацій.
В. Бондаренко успішно поєднував наукову та педагогічну діяльність, будучи також завідувачем кафедрою фізіології людини та тварин ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Особливу увагу він приділяв росту і розвитку нового покоління науковців, його учні працюють не тільки в нашій державі, а й в США, Канаді, Німеччині, Франції, Швеції, Швейцарії та Австралії.
Наукова школа кріоендокринології
Засновник – Тетяна БОНДАРЕНКО
Наукову школу започатковано у 1996 р., коли доктор біологічних наук, професор Тетяна Бондаренко очолила відділ кріобіохімії та фармакології нейро-гуморальних систем ІПКіК НАН України. Під її керівництвом проводились дослідження морфо-функціональних характеристик клітинних та органотипових культур ендокринних залоз тварин in vitro та in vivo при трансплантації тваринам з експериментальними патологіями відповідних ендокринних органів.
Однією з найважливіших задач наукової школи стало дослідження можливості довгострокового зберігання біологічного матеріалу ендокринних органів з метою створення запасу функціонально активних ендокринних клітин для їх подальшого використання в експериментальних або клінічних дослідженнях. В результаті було розроблено численні режими кріоконсервування та гіпотермічного зберігання фрагментів та клітин щитовидної та підшлункової залози, наднирників, сім׳яників, яєчників, які були захищені багатьма патентами. В наукових роботах Тетяни Бондаренко та її учнів представлено результати трансплантації як нативного, так і кріоконсервованого матеріалу, використання яких дозволило полегшити перебіг ендокринних патологій у тварин в експериментальних умовах.
За цикл наукових праць «Кріоконсервування первинних та органотипових культур ендокринних залоз» Бондаренко Т.П., Божок Г.А. та Легач Є.І. у 2016 році отримали Премію ім. В.П. Комісаренка НАН України в галузі патофізіології, клінічної та експериментальної ендокринології.
Тетяна Бондаренко є автором понад 340 наукових праць, в тому числі 4 монографій, 14 патентів і авторських свідоцтв. Під керівництвом Бондаренко Т.П. захищено 21 дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук або доктора філософії та 2 докторські дисертації.